На
останньому засіданні Комітету арбітрів ФІФА було затверджено список
міжнародних арбітрів на 2011 рік, в який потрапили 30 українських
рефері. Тоді ж міжнародних арбітрів розподілили за категоріями. Найвищу
серед вітчизняних суддів - "Еліт" - отримала 29-річна харків'янка
Катерина Монзуль.
Незважаючи на освіту архітектора-містобудівника, Катерина займається
професійним суддівством з 2004 року. А футболом, як то кажуть, - все
життя.
- Футболом захоплювалася з самого дитинства. Я живу біля футбольного
поля (сел. Бабаї, Харківський район). Тільки навчилася ходити - тут же
пішла на поле. Тільки прокинуся - відразу на футбольне поле, скільки
себе пам'ятаю - постійно там, розповідає кореспондентові УКРІНФОРМу
Катерина Монзуль.
- А як сім'я поставилася до того, що ви присвятили життя не зовсім жіночій професії?
- Батьки у мене не професійні спортсмени, але серед родичів і друзів
є спортсмени і навіть арбітри, тому для сім'ї не було новиною мій
професійний вибір. До 18 років просто грала у футбол. Пізніше довелося
робити вибір між грою і суддівством... Коли починала судити, і думок не
було про високі вершини, хотілося просто якісно, професійно робити свою
роботу.
- Катерина, розкажіть, як проходила кваліфікація? Ви знали, що до вас придивляються?
- У жінок є чотири групи. Перехід з однієї в іншу здійснюється
наприкінці сезону. Рішення приймається на підставі твоєї роботи протягом
усього сезону. Оцінка виставляється після кожного матчу, при цьому
враховується якість суддівства і фізпідготовка. За якими критеріями
обрали мене, чесно кажучи, не знаю.
- А як ви сприйняли новину про те, що ви єдина в країні отримали категорію "Еліт"?
- Новина сприйняла з радістю і здивуванням. Звичайно, десь глибоко
всередині про це думаєш-мрієш, але, якщо відверто, я думала, що це
неможливо. Не буду лукавити: те, що я єдина жінка, яка отримала таку
кваліфікацію, підвищує значущість цього досягнення.
- Катя, чи складно жінці судити чоловічий футбол?
- Я між чоловічим і жіночим футболом великої різниці не бачу. Жодних
складнощів з протилежною статтю на полі у мене не виникає. Може, у
футболістів вони виникають (сміється), а у мене - ні.
Згадуючи початок кар'єри, Катерина зізнається, що були випадки
поблажливого, а то й зневажливого ставлення з боку чоловіків-арбітрів.
Але чим досвідченіше ставала, тим менше в такі ситуації потрапляла.
- Ви - професіонал, але все одно залишаєтеся жінкою. Перед виходом на полі заглядаєте в дзеркало, наносите макіяж?
- Я і в повсякденному житті їм не зловживаю. Але це не професійний
підхід, а, швидше, особисті якості. Користуюся косметикою тільки у разі
потреби.
- Кожного разу, виходячи на полі, що ви відчуваєте? Хвилюєтеся?
- Суддівство - це улюблена робота, частина життя. Взимку, в
перервах, нудьгую за футболом. Перед виходом на поле буває особливий
передстартовий стан. Звичайно ж, на гру виходиш небайдужим.
- Тоді як ви ставитеся до своїх і чужих помилкам під час гри?
- Я вважаю, що помилки може припуститися кожний. Який би досвід не
був за плечима. Якби гравці не робили помилок, не було б голів. Кожен
має право на помилку. Якщо її припускаюся я - переживаю. Все пропускаєш
через себе, кожне прийняте рішення. Спочатку дуже переживаєш, але
проходить день, і починаєш аналізувати ситуацію, робити висновки і -
йдеш далі.
- Відомо, що футболісти - досить забобонний народ. А в арбітрів є свої прикмети, талісмани?
- Я не дуже забобонна. Хоча є певні традиції. Наприклад, якщо вже
вийшов на стадіон, то краще не повертатися. Ще перед виходом на поле всі
арбітри обов'язково сідають.
- Катерина, сьогодні здійснилося те, про що й не думали. Про що мрієте зараз?
- Отримати кваліфікацію - одне, а от обслуговувати матчі - зовсім
інше. Подивимося, що довірить нам УЄФА. Якщо чесно, мрію обслуговувати
фінал Ліги чемпіонів, і все одно, які команди братимуть участь.
Хочеться сподіватися, що представників України на спортивній
світовій арені знатимуть не лише як хороших спортсменів, а й чесних
високопрофесійних суддів.
Віта Дубовик, ХАРКІВ. 17 січня 2011 року.
http://www.ukrinform.ua
Реєстрація 
